четвер, 28.03.2024

Що слід знати, сплачуючи податок на нерухомість

Податок на нерухомість в Україні був введений ще з 1 січня 2013 року. Однак усі експерти погодились із тим, що процедура нарахування цього податку виявилася вкрай заплутаною. Через це Верховна Рада влітку 2014 року звільнила всіх власників нерухомості від його сплати. Після доопрацювання в кінці минулого року парламентом прийняті зміни до податкового законодавства, які остаточно врегулювали вказану процедуру.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (офіційна назва згідно з законом), є фізичні та юридичні особи, в тому числі іноземці, особи без громадянства, — власники нерухомого майна. Оподаткуванню підлягає загальна площа житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває в одноосібній, спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб.

Оскільки податок на нерухомість є місцевим податком, то і ставка податку, і розмір податкової пільги встановлюється за рішенням сільської, селищної або міської ради, залежно від місця розташування (зональності) та типів об"єктів нерухомості. Тобто у кожному населеному пункті розмір плати встановлюється індивідуально, але існують загальнодержавні обмеження.

Згідно зі ст. 266 Податкового кодексу (де передбачено, зокрема, розмір податкової пільги), плата може справлятися тільки з власника квартири загальною площею понад 60 кв. м або будинку — 120 кв. м (в разі, коли фізична особа володіє одночасно різними типами об"єктів, наприклад квартира і будинок, — 180 кв. м). Максимальний розмір ставки — 3% мінімальної заробітної плати за один квадратний метр "зайвої" площі за рік.

Для порівняння, в минулому році розмір ставки мав не перевищувати 2% мінімальної заробітної плати на 01.01.2015 за 1 кв.м. У грошовому вираженні це означає, що в цьому році потрібно буде сплатити 24,36 грн за 1 кв.м. — за 2015 рік, а в наступному році плата складе вже 41,34 грн за 1 кв.м в рік.

Крім того, якщо мова йде про будинок, то оподаткованою площею вважається площа як самого будинку, так й інших об"єктів, які знаходяться із ним на одній ділянці — сараю, гаражу тощо.

Враховуючи вищезазначене, конкретна сума податку на нерухомість для фізичних осіб розраховуватиметься так: від сумарної площі усіх об"єктів житлової та/або нежитлової нерухомості віднімається пільгова площа, і результат множиться на ставку податку.

Наприклад, фізична особа має у власності звичайну квартиру площею 75 кв.м. та батьківський будиночок в селі з господарськими будівлями у дворі загальною площею 160 кв.м. Така особа буде сплачувати податок з площі (75 + 160) — 180 = 55 кв. м. Для простоти розрахунку приймемо ставку за 1 кв. м — 41,34 грн, то бюджет податку нашої нерухомості складе 2273,70 грн за 2016 рік.

Привертає увагу той факт, що у випадку, якщо квартира площею до 120 кв. м поділена між двома власниками (чоловіком та дружиною), пільга по квартирі (60 кв. м) застосовується кожним власником. Тобто на практиці податку з такої квартири взагалі не буде.

Плануючи бюджет податку на власну нерухомість, слід врахувати, що пільгові метри для зменшення бази оподаткування по житловій нерухомості не застосовується до об"єктів, які використовується фізичною особою з метою отримання доходів (здавання в оренду чи здійснення підприємницької діяльності). Тобто якщо Ви отримуєте дохід з власної квартири (наприклад здаєте її в оренду), для Вас пільги не передбачені.

Також пільги з податку, що сплачується з об"єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються, якщо площа такого об"єкта перевищує п"ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої рішенням органів місцевого самоврядування (для квартир більше 300 кв. м, для будинків більше 600 кв. м).

Варто наголосити на тому, що саме органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями визначати розмір податку на нерухомість (в межах встановленої законом), а також збільшувати граничну межу нерухомості, на яку зменшується база оподаткування.

Однак на практиці нерідко місцеві ради, очевидно боячись перетрудитися, не використовують надані законом можливості полегшити життя своїм землякам, чим змушують людей сплачувати податок на нерухомість по максимуму.

Загалом у підходах законодавця щодо нарахування та сплати податку на нерухомість справедливості годі шукати і ось чому.

Перш за все, до бази даних податкових органів потрапляє лише та житлова нерухомість, право власності на яку оформлено після 2000-х. Саме з цього періоду в країні функціонує електронний Реєстр майнових прав, тоді як інформація про все інше майно знаходиться в БТІ і фактично недоступна податковим органам.

Також при нарахуванні вказаного податку зовсім не береться до уваги рівень доходів власника нерухомості, наявність утриманців. У зв"язку з цим виникають обґрунтовані побоювання з приводу того, що для таких категорій населення, як пенсіонери, інваліди, багатодітні сім"ї, сплата такого податку стане суттєвим тягарем.

Ще одним недоліком є обов"язок юридичних осіб платити податок на нерухомість, незалежно від результатів господарської діяльності. Наприклад, якщо для фірми звітний податковий рік виявився невдалим та збитковим, і вона не отримала прибутку, то їй нічого не залишається, як взяти кредит у банку для сплати податку на нерухомість. Мінімального порогу неоподатковуваної площі для них, на відміну від житла, не існує.

Одразу спадає на думку, що це, напевно, один із "заходів спрощення ведення бізнесу", які так активно рекламуються нашим урядом.

Чи не єдиним дійсно прогресивним моментом є запровадження фіксованої ставки на "велику" житлову нерухомість. За наявності у власності фізичної чи юридичної особи об'єкта чи його частки, загальна площа якого перевищує 300 кв. м для квартири та/або 500 кв. м для будинку, сума податку збільшується на 25000 грн на рік за кожен такий об'єкт.

 

Джерело

 

Пошук на сайті

Вхід на сайт