четвер, 28.03.2024

Лист Державної фіскальної служби України від 21.03.2016 № 6049/6/99-99-19-02-02-15 "Щодо оподаткування податком на прибуток та податком на доходи фізичних осіб сум страхових внесків"

ДФС України

Лист

від 21.03.2016 № 6049/6/99-99-19-02-02-15

Щодо оподаткування податком на прибуток та податком на доходи фізичних осіб сум страхових внесків


Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування податком на прибуток та податком на доходи фізичних осіб сум страхових внесків, перерахованих роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на такі суми та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), повідомляє.

Згідно з п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 Кодексу об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Розділом III Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на витрати, які виникають у разі оплати послуг довгострокового накопичувального пенсійного та медичного страхування життя працівника підприємства, отже такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Разом з тим, відповідно до ст.1231 Кодексу якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим Кодексом.

Відповідно до п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, в редакції, чинній з 01.01.2015 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:

а) особою-резидентом, що визначається вигодонабувачем (бенефіціаром) за такими договорами;

б) одним із членів сім'ї першого ступеня споріднення платника податку;

в) роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку, якщо така сума не перевищує 15 відс. нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як п'яти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Згідно із п. 167.1 ст. 167 Кодексу у редакціях, що діяли протягом 2015 року, ставка податку на доходи фізичних осіб становила 15 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податків (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 − 167.6 цієї статті), якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Якщо база оподаткування, визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 Кодексу, щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

З 01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року № 909-VІІІ „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році” (далі – Закон № 909) яким, зокрема, встановлено, що ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 цієї статті).

Отже, суми страхового внеску, перерахованих роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за працівника, включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого працівника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою, встановленою ст. 167 Кодексу (у 2015 році – 15 (20) відс., 2016 році – 18 відсотків).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464).

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР „Про оплату праці”.

Також частиною четвертою ст. 7 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зокрема, не зменшені на суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача.

Враховуючи викладене, суми страхових внесків, сплачених роботодавцем за договорами довгострокового страхування життя за працівника, є базою нарахування єдиного внеску.

 

 

 

Текст взято з http://sfs.gov.ua/baneryi/podatkovi-konsultatsii/konsultatsii-dlya-yuridichnih-osib/67637.html

 

Пошук на сайті

Вхід на сайт